безсоння безжально безупинно вливає каву розтуляє очі міняє кольори на свій манер знимкує світ і плівки розвішує повсюди кричить ти бачиш?! бачиш? яке насправді твоє я відкрийся затопи їх словами внеси рівновагу
Читати далі →
рублені грані навпіл весь світ кришталю немає поплавлені замки чорніють під крилами зневірених доль шукачок нових жертв віками морених голодом твоя вже за спиною може боса а може з косою
не люби люби не мене не мої рухи запястя шви на серці в голові не люби мої загублені речі ні листя осіннє ні забуті листи ніколи не люби звук моїх кроків вітсутність крапок і ком мене не люби
Читати далі →
в чорні води вниз на глибину в тьмяно-зеленкаве непорушне вічне застиглий космос здатний звести на нуль жар всього світу і дати заново початок садам едему у прірву холод тишину де всі слова лиш бульбашки ...
Читати далі →
несправедлива тривалість світлового дня дає життя можливості подумати про тебе можливості яка заманює запрошує на танець якій смиренно подаю я руку
Читати далі →
усе земне помирає з криком волаючи про допомогу важко дихає кігтями дере скидаючи зміїну шкіру показує обличчя тисячі дияволів невиразних і непомітних в безконечному повторені вічного нині тих що прикидаються хлібом...
Читати далі →
убогість буття безнадійністю випалює очі рубає канати мостів у світле майбутнє смарагдові двері в іншу можливість на провірку ключем відповідають бездушною паперовою суттю щастя рафінаду на дві чашки чаю зосталось..
Читати далі →
рух поїздів у моїх снах односторонній маршрут випалений кислотою в свідомості до тебе з останньої платформи десь загубленої в тьмяних вузьких коридорах видінь обрежно двері зачиняються як завжди їду сама без бага...
Читати далі →
