тримайся за мене. прийми мене за точку опори. не вір їм. нікому. вони нас ненавидять. всі. хочуть посадити в клітки і виставити на показ і посміх. я гублюсь, щоб не бачити їхні ненависні ненавидячі очі. вони не вміють це приховувати. я так не можу....
Читати далі →

мої вікна
кимось
всі обціловані
я боюся
торкатися їх
бо
може там
і твоя слина
а я
боюся
спогадів про тебе
вони пролазять
в горло
і застрягають там
навязливим
бажанням
подзвонити
тобі
тобі
тобі
о дід...
Читати далі →

самотність
змінює світло
стікає сльозами
злість
сни
занедбані сни
стають
страхами звичними
зранку
солодке забуття
не вписане в систему
Читати далі →

кожен подих в темноту
я лежу в чорноті
і помалу в ній
розчиняюсь
сто тисяч думок
сон нереальний
я лежу в чорноті
вона 
тане в мені
розчиняє мене
приходять
без дозволу
примари
і голосно
шепчуть
моє імя
ховатися нід...
Читати далі →

почуття ілюзії
не покидає ніколи
може, я сплю
а, може,
я в комі
картини навколо
лиш потуги втомленого мозку
уява зі мною жартує
бажання
завдати собі болю
росте
обплутує
залазить в сни
вщипніть мене
і я прокинуся
з криком Читати далі →

я завжди любила ніч. неспання вночі - це як інша реальність, де ти - лише ти. без обгорток і поливки. а тепер, зачитавшись, прогавлюю той момент переходу, а отямившись, розумію, що я - одна. що нікого не існує. мене охоплює панічний страх. аж до якогось паралічу. завмираю. судомить мязи. лежу поки н...
Читати далі →

Кисіль

нарешті ти як?нормально не розумію я тебе не розумію але думаю все добре все добре не бійся я лиш хотів тобі розказати розказати мені нема з ким поговорити розумієш?все добре все добре ти мене слухаєш?так от розумієш мені нема з ким поговорити вони ж не розуміють нічого не розумію...
Читати далі →

Квадратно-кімнатний простір існування цвяхами забиває вихід з божевілля. Жовті дошки і ні краплі здорового глузду. Іра пішла і я замість неї....
Читати далі →

Проста короткометражка. Але зачіпає за живе.
Невже ми і справді такі?
Невже такі речі як робота, гроші, слава... важливіші за.. та взагалі, настільки важливі?
Це ж тільки ілюзія.

Читати далі →

дерева
хрестами
постали
електролінії
колючим дротом
по очах
я бовтаюсь
в обривках днів
що снігом
по коліна
і зледеніла кров
рубінами
рубінами
до серця
назад
вже певно
не вернеться
повітря
вдих
і повні...
Читати далі →