Викрадачі майбутнього

Згадуючи дитинство я часто почуваюсь обкраденою в теперішньому. Ніби хтось не просто гаманець поцупив в трамваї, а з фундаментом вивіз мій будинок, поки я ходила в магазин по хліб.
Ай людоньки, шо ж там вкрали?! - спитала би моя бабця. Майбутнє! Леліяне, омріяне, світле і прекрасне.
В дити...

( Читати далі )

Hbd

гілка акації
постаріла
на зиму
а я
на ще один рік 

( Читати далі )

Скажи ні

самотність
ось твій бог
а я лиш
слабкість 

( Читати далі )

Північне море

ніби
холод
засів у мені
скалками
в кожній клітині
і безбожно краде
кожен видих
навіть
останній

( Читати далі )

Моїх

твоя краса
на грані
з аморальністю
вбиває
об'єктивність
суджень

( Читати далі )

Парано/ю

ти
на кінчиках пальців
моєї параної
які вона кладе
мені до губ і
тссс..

( Читати далі )

Моє море

вранішні
гудки поїздів
нагадують про кораблі
і я
так чітко
бачу
пристань
й море
холодні пляжі
кимсь забуту парасольку
закопану в пісок
лише
ніяк не можу
пригадати
як кричать
чайки

( Читати далі )

Ще раз

я справді
ніколи не помру
розвіюсь
по безконечних
можливостях і паралелях
собі сама наснюсь
повірю в себе
й справджусь

( Читати далі )

Про/минул/е/о

ті люди
вже не існують
ні я 
ні ви
ми залишили
наші серця
у спогадах
і фото
а без них
теперішній час
аж надто прісний

( Читати далі )

Постфактум

по мені
лишаться кістки
розмиті спогади
в чужих серцях
і змарнований час
осілий попелом
на підвіконнях
та й більше нічого

( Читати далі )