Меланхолія в 60-ти полароїдних знімках.
Фото, зроблені Тарковським в Росії та Італії між 1979 і 1984 роками. Коментарі - зі щоденника автора (їх тут, на жаль, погано видно).
Передмову написав Тоніно Гуерра - сценарист ...
Читати далі →

щасливі дні
в'їдаються
портретами
у серце
а ти не малюєш
лиш висікаєш
рани
все глибше
глибше
у кожній лінії
абсурдних яв
десь посередині
у слові
ми
Читати далі →

з сусідніх вулиць
війнуло
прогірклою весною
відсирілим теплом
війнуло
тобою
два роки тому
була
гаряча весна
що майже 
літо обпекла
і серце 
Читати далі →

Думається часто, що нашою країною керують якісь шамани вуду. Бо як ще пояснити таку кількість зомбі на цій території, уже фантазії бракує..
Читати далі →

сни
гілками
в небо
проросли
а ноги
думаю
десь в пеклі
Читати далі →

зима померла
розтала сіллю
ми їй
недбало
кинули по квітці
на могилу
ніби
знущаючись
з недовгого віку
і в кожного тепер
новеньке
гарне
серце 
Читати далі →

Згадуючи дитинство я часто почуваюсь обкраденою в теперішньому. Ніби хтось не просто гаманець поцупив в трамваї, а з фундаментом вивіз мій будинок, поки я ходила в магазин по хліб.
Ай людоньки, шо ж там вкрали?! - спитала би моя бабця. Майбутнє! Леліяне, омріяне, світле і прекрасне.
В дити...
Читати далі →

гілка акації
постаріла
на зиму
а я
на ще один рік 
Читати далі →

самотність
ось твій бог
а я лиш
слабкість 
Читати далі →

ніби
холод
засів у мені
скалками
в кожній клітині
і безбожно краде
кожен видих
навіть
останній
Читати далі →