тіні
від пожовклого листя
тремтять
як невільні птахи
зосталось ще
зовсім
трохи 
Читати далі →

твоя рука
мене покине
на поталу думок
жорстокі
кригою
заб'ються в серце
і зледеніє кров
і скришиться на полотно
мій останній
портрет 
Читати далі →

На сусідній від мене вулиці - станція швидкої допомоги, зразу за рогом - цілодобовий.
Оце йду я на днях зранку на роботу, захожу в той цілодобовий (щоб морально підтримати себе шоколадкою), стаю в чергу. Переді мною стоять дві тітоньки з швидкої. Одна з них на привітання продавчині мовчки прост...
Читати далі →

про залишки
зимової туги
розкажу
різко
рвучко
про кожну
крапку
кому
загублену
в отриманих листах
розкажу

новій зимі 
Читати далі →

Я вже давно знаю, що відсутність в мене вдома телевізора - то благо.
А от нині подумала, що, може, хай ця тимчасова відсутність інтернету (яка мене спіткала при переїзді) плавно преросте в постійну...
і на підтвердження




отак 
Читати далі →

перша сніжинка
впала
на серце
і не розтала 
Читати далі →

туга
пустила метастази
з неділі
у четвер 
Читати далі →

небо застигло
мов
влите в бурштин
павутиння
нечесане
й тендітне
Читати далі →

пусть
затихает лето
пусть
бьются 
в агонии лучи
я все равно
так далека
от света
как тьма
в оконных рамах
от тусклой
восковой свечи
Читати далі →

твоє ім'я
щоразу стікає
чорнильною
сльозою 
Читати далі →