Вдих і...

в чорні води
вниз
на глибину
в тьмяно-зеленкаве
непорушне
вічне
застиглий космос
здатний
звести на нуль
жар
всього світу
і дати заново
початок
садам едему
у прірву
холод
тишину
де всі слова
лиш бульбашки
повітря
яке не варто
марнувати
у первісне
у первозданне
згубити розум
повернути
силу
на дно
за перлами
селени
недбало кинутими
перед звичною
стратою