ти в свому
Вавілоні
шукаєш
мою тінь
між поверхами
неба
між видінь
про втрачені вже
чистоту
й душевний біль
а я давно
зів'яла прахом
мене
спалили забуттям
забрали пера
скатували музу
ти ж досі
ексгумуєш
т...
Читати далі →

дві
металеві
гадюки
біжать
й вгризаються
у небо
десь на горизонті
ідеально
прямо
ідеально
далеко
від тебе
Читати далі →

люблю Львів за те, що він затишний. не має значення, де я - почуваюся як вдома, на кухні, в тапочках і з чашкою чаю..

люблю за те, що продавчині в магазинах називають лялею і цікавляться (але по-доброму), як мені вдалося досягнути такого насиченого синього кольору волосся..

за ...
Читати далі →

думки
вагітні сльозами
ось-ось
і я буду кричати
води відійшли
готуйте
ваш ноїв ковчег
потоп
неминучий
Читати далі →

на краю
моих мыслей
дремлет убийца
осторожно любимый
может быть
выстрел
Читати далі →

риби
в небі
то на щастя
ти так казав
а я все думала
а може це
до божевілля?..
Читати далі →

розкидаєш
мрії
паперовими
хвилями
у пустоту
чужих сердець
навіки байдужих
і вголос болісно
хіба щось є
для них
важливе?
Читати далі →

ти не побачиш
порожнечі
хіба її
клітку крихку
у дзеркалі
зранку
Читати далі →

тебе
ніби ніколи
й не було
ти зник
як сон
коли я зранку
подивилася
в вікно
випав росою
на ще ненароджених
квітах
і згинув
від перших же
доторків дня
розгубив
свої риси
між сотень
знайомих
свій голос
між по...
Читати далі →

думки
кричать
віршами
вступають
в суперечку
з ударами
серця
роблять
німими
людей
вулиці
тихими
мене
покірною
рабинею
навали слів
змушують
шукати
точну форму
ефемерним
видінням
з туману
ліп...
Читати далі →