ти ж мене
знати не знаєш
хотіти не хочеш
перекроюєш
і вириваєш
з контексту
наболілих
днів і думок
доводиш до сказу
заточеним лезом
ідеального я
Читати далі →

вимкнули
осінь
за неоплату
за душевні борги
опалі троянди
було в наявності
дві
неоплачені
неоплакані може?
Читати далі →

думки-ненажери
погризли мозок
на швейцарський сир
і шурхотять
як миші
нема на них
пергідролю
в шухлядах
моїх днів 
Читати далі →

Коханий, на кого ти мене покинув?.. мої подруги потерпають від прогресуючої комп'ютерної параної. Харчуються випромінюванням електроприладів. А як же я? Моєму нещасному коханню зарадить тільки вітамін В6. Або 5 кубиків димедролу... можна нікотину чи ґанджі.Тримай себе в руках, цукеркова дівчинко - к...
Читати далі →

літні дні
листям
летять
у прірву
осені
жовті
й багряні
спалені
пристрастю
наших дискусій
я ніжно
складаю букети
це був вівторок
це наш поцілунок
літо скінчилось
ми також 
Читати далі →

візерунки
з чужих
відбитків пальців
ніби затерлись
лиш твої
тавром
глибше
ніж просто
на шкірі 
Читати далі →

від себе
ніби реальної
ніяк не втікти
до себе
істинно справжньої
не добратись
ніколи
во віки вічні
я десь на півдорозі
рубаю канати
а в якорів
виростають руки
і тягнуться
мені
до серця
Читати далі →

в жовтому
жовтні
в човні
без води
довкола
й по колу
по чорному
чорним
я автор
та я не суддя
собі самій
заспівай колискову
приобіцяй мені
Бога
на потім
коли стану чемна
Читати далі →

прокидалась багато разів. і кожна нова реальність була майже ідентичною тій, в якій я живу. в кінці кінців, я зовсім розгубилась. лиш тепер розумію, що реальність завжди здається неспражньою. сни ж навпаки - аж надто реальними.
Читати далі →

в тумані
розчинялися слова
губились
люди
і думки
повзли примарами
будинки
повз
а ми завмерли
лиш паперова
квітка
гріла руки 
Читати далі →