Я сиджу.
Моє місто -
Тюрма.
Вона -
Холодна
Й сира,
Сіра
Бруківка,
Купа сміття.
На центральній
Вулиці, здається,
Війна.
Я шукаю
Шапку
Пілота
І серед цього
Болота
Воюю
З комунальними
Службами,
Між...
Читати далі →

і знову я і ти.
і ті могильнії стовпи,
що ні на крок не відступали,
усе життя почварами товклися за спиною
(смерті недоношенії діти),
вони і налякати до пуття не вміють,
а ми з тобою - боягузи,
ми в очі один одному заглянути не смієм,
не те що цим примарам плю...
Читати далі →

І знов хтось зник… в мене геніальна колекція пропадань. Своїх, чужих… я тисну на off, а світ не вимикається. Лиш темніє в очах. Знов хтось зник. Іду у відпустку. Хай ламають цю комедію далі без мене. Знову хтось зник… напруга зростає. Твій вихід. Зникаєш чи просто?.. знову хтось...
Читати далі →

вашу
системну свідомість -
зламати.
ваші
стеоретипи срані -
спалити.
вашу
байдужість
і бездуховність -
вбити.
вашу
покірність
й безвольність -
знищити
вщент.
спалити
до тла
атрофовану самосвідомість.
на вог...
Читати далі →

нам не потрібні
сходи.
ми у майбутнє
їдем ліфтом.
ми на великих
швидкостях
минаємо духовність.
технічний
в нас прогрес,
він скоро обійдеться
і без нас
ми у майбутнє
їдем ліфтом,
закриті добровільно
в коробках
(чи трунах?) Читати далі →

голка
з пера,
я тобі
свої вірші
у вену
ввела.
ти перша.
мені цікава
реакція
твоя.
вона
позитивна.
у мене
нова
кваліфікація -
я дилер думок.
я хочу, щоб ви
думали,
щоб знали,
щоб ви щось
робили,
Читати далі →

може,
вчинити
теракт масовий,
щоб інформації
засоби
після подій
минулих
зіпхали все
на уряд?

Читати далі →

я є
все ззовні
моє
відображення
є

Читати далі →

мені би гітару
зі струнами
з колючого дроту,
мені би ноти,
написані сумом
для неба і гір,

Читати далі →

я лише втілення суб'єктивного свавілля. 23 хвилини тому я (з)гадала, що ти існуєш насправді. я - ні. певно, тому ти з(а)губив мене. недолік (за)буття.
Читати далі →