Просто думка

бетонна реальність розбиває не тільки істину в краплях дощує, а й віру в подиху вітру, забирає легкість польоту у снігу, її не прогріває літнє сонечко… Бетонна реальність — сліпо-глухо-німа

Взагалі — я особисто вважаю, що вірші і творчисть — це прерогатива талановитих людей, або, якщо хочете, людей, яким є що сказати. У Вас Ірино дуже класно получається. Там от тобі домнул (домна) читач і філософія і одночасна недосказаність, і закінченість, і головне — лаконічність. Всьо у Вас круто і на уровнє… ( ніколи не думав, що колись такий коментар напишу… )

Такі думки нагадали мені про одного успішного чоловіка який написав було такі слова: «Однажды я лежал на операционном столе. Операция была несложной, и потому я пребывал в сознании, пока доктор копался в моей груди — резал и чистил рану.
Ничего страшного не происходило. Мне не оперировали сердце, не пересаживали легкое. Я лежал на столе и бодрствовал; мне казалось, что доктор ремонтирует какой-то механизм. А я — внутри этого механизма. То, что он делал, происходило не со мной, но с чем-то принадлежащим мне.
Заметьте:
У вас есть тело.
Но вы — не тело.
У вас есть ум.
Но вы — не ум.
У вас есть чувства.
Но вы — не чувства.
Вы — существо, возвышающееся над всем этим, способное выбирать и действовать по своему желанию.
Выбирайте мудро».
Джо ВИТЕЙЛ
Якщо навіть трішечки задуматись над цими словами, то насправді починаєш розуміти, що так воно і є…