Туманність Андромеди ч. остання
10
Незнаюхтовін і Непам’ятаюякїїзвати ішли лісом. Швидше за все, то були Ганс і Гретхель. Може, Марічка та Іванко.
Ліс був чарівно-чорним. То був четвер. Але не завтра, а давно. Багато-багато днів тому назад. Незнаюхтовін і Непам’ятаюякїїзвати заблукали. Блукали, блудили, але ліс знаходився в туманності Андромеди, тому був безжально-безконечним.
— Where are we?
— How could I know? It must be Thursday.
— Father said here lives the old Cornflower.
— I know. I’ve heard about her.
— You know, I want to visit the Earth so much. So much.
— The blue planet.
Незнаюхтовін бачив вночі дивні сни. Йому снилась жінка в дзеркалі і якийсь чоловік, що розповідав про брудні калейдоскопи. Вони нічогісінько не розуміють. Головне в житті – це знати формулу доцентрового прискорення. Незнаюхтовін знав, що така існує. Хто володіє нею, той може відшукати спокій. Точку опори. Вісь, навколо якої все обертається.
11
Стара Волошка різала вени. Крові не було. Лише розчин метилену синій. Сьогодні ж четвер. Хтось має померти. Буде дощ. Волошка знала формулу доцентрового прискорення. Певно, тому її реальність притихла, завмерла і зачаровано-злякано очікувала приходу Незнаюхтовін і Непамятаюякїїзвали. А вони все не йшли. Чому так довго?
12
Цирк заблукав по дорозі до туманності Андромеди. Сьогодні четвер. Їх чекають діти. Незнаюхтовін і Непамятаюякїїзвали. Був сильний туман. Кольору розчину метилену синього. Все було синім. Цирк віз повно калейдоскопів. Хтось накидав туди сміття і бруду. Але то пусте. Повно небезпечно-непорушних речей крутились навколо з шаленим доцентровим прискоренням. Повно незнайомо-невідомих осіб. Повно певне всього.
13
Їй снилося, що вона прокинулась. Що може бути гірше? Нереально-правдива ілюзія. Не сон про сон. Сон про не сон.
14
— look! There is a house!!!
— I see, I see. Shall we come in?
— Of course! Don’t you want to know?
— Know what?
— It doesn’t matter. Just to know.
Відкрилися двері. Скрипучо-страшно. В калюжі розчину метилену синього лежали волошки. Сумно-сині.
Волошка так хотіла розказати їм. Just to tell. Just to know. Запізно. Вона вже лежала у власному розчині життя. Крові не було. Тільки розчин метилену синій.
15
— Нині в місті цирк. Кажуть, з самої туманності Андромеди. Ти завжди хотіла там побувати.
— Ага. Деколи мені сниться-здається ніби ми з тобою були там дітьми.
— Можливо…
— І ці волошки…
Незнаюхтовін і Непам’ятаюякїїзвати ішли лісом. Швидше за все, то були Ганс і Гретхель. Може, Марічка та Іванко.
Ліс був чарівно-чорним. То був четвер. Але не завтра, а давно. Багато-багато днів тому назад. Незнаюхтовін і Непам’ятаюякїїзвати заблукали. Блукали, блудили, але ліс знаходився в туманності Андромеди, тому був безжально-безконечним.
— Where are we?
— How could I know? It must be Thursday.
— Father said here lives the old Cornflower.
— I know. I’ve heard about her.
— You know, I want to visit the Earth so much. So much.
— The blue planet.
Незнаюхтовін бачив вночі дивні сни. Йому снилась жінка в дзеркалі і якийсь чоловік, що розповідав про брудні калейдоскопи. Вони нічогісінько не розуміють. Головне в житті – це знати формулу доцентрового прискорення. Незнаюхтовін знав, що така існує. Хто володіє нею, той може відшукати спокій. Точку опори. Вісь, навколо якої все обертається.
11
Стара Волошка різала вени. Крові не було. Лише розчин метилену синій. Сьогодні ж четвер. Хтось має померти. Буде дощ. Волошка знала формулу доцентрового прискорення. Певно, тому її реальність притихла, завмерла і зачаровано-злякано очікувала приходу Незнаюхтовін і Непамятаюякїїзвали. А вони все не йшли. Чому так довго?
12
Цирк заблукав по дорозі до туманності Андромеди. Сьогодні четвер. Їх чекають діти. Незнаюхтовін і Непамятаюякїїзвали. Був сильний туман. Кольору розчину метилену синього. Все було синім. Цирк віз повно калейдоскопів. Хтось накидав туди сміття і бруду. Але то пусте. Повно небезпечно-непорушних речей крутились навколо з шаленим доцентровим прискоренням. Повно незнайомо-невідомих осіб. Повно певне всього.
13
Їй снилося, що вона прокинулась. Що може бути гірше? Нереально-правдива ілюзія. Не сон про сон. Сон про не сон.
14
— look! There is a house!!!
— I see, I see. Shall we come in?
— Of course! Don’t you want to know?
— Know what?
— It doesn’t matter. Just to know.
Відкрилися двері. Скрипучо-страшно. В калюжі розчину метилену синього лежали волошки. Сумно-сині.
Волошка так хотіла розказати їм. Just to tell. Just to know. Запізно. Вона вже лежала у власному розчині життя. Крові не було. Тільки розчин метилену синій.
15
— Нині в місті цирк. Кажуть, з самої туманності Андромеди. Ти завжди хотіла там побувати.
— Ага. Деколи мені сниться-здається ніби ми з тобою були там дітьми.
— Можливо…
— І ці волошки…
0 коментарів