В голові
Я — дзеркало. Всі бачать те, що хочуть. Кожен іншу мене. Добру, злу, ніжну, нестерпну, чуйну, жорстоку, найкращу, примхливе малe стервo…
Я — дзеркало. Ніхто не бачить мене ні добру, ні злу, ні ніжну, ні нестерпну, ні жорстоку, ні чуйну, ні найкращу, ні примхливe малe стервo.
Я прокинулась. Може заснула. Світ міняв місцями паралельні реальності з шаленою швидкістю. Я не встигала. Губилася між вулиць днів. Хапалася за перила снів. Хвилини спливали вічністю. Вічність протікала за хвилину. Життя ставало вічно коротким.
Я заснула. Та ні, прокинулась, час тягнувся нестримно довго. Не було його чим заповнити. Я гуляла по вулицях і бачила сни наяву. Вічність протікала за хвилину. Але хвилини ставали вічностями. Життя ставало вічно-довгим.
Я йшла по незнайомій вулиці. Не знала куди. Падав сніг. Я зупинилася біля будинку. Тут, напевно, Я живу. Я зайшла в під'їзд і…
Я піднімалася по сходах. Нарешті вдома. Весь день йшов сніг. І всі події і слова губилися в тумані. Підвально-темні провали памяті. Гарячий чай, і в ліжко — єдине що, ма…
Я чомусь стояла з чайником в руках. Чужим червоним чайником. В чужій кухні. В чужій моїй кухні. Ця нахабна ілюзія захоплювала свідомість. Треба присісти. В очах потем…
Я сиділа на підлозі. Мокрій. Біля мене лежав мій старий червоний чайник. Що зі мною? Встала. Крутилась голова і миготіли далеко-дивні думки. Дивно-чужі думки. Нестерпний біль у...
… у всьому тілі… Невмирущо-нестерпний біль. Де в цій квартирі ванна? Я так більше не можу!!! Щось тримало, душило, відбирало свідомість. Не давало дихати. Вбивало!!! Вона мене…
… вбивало. Те чуже, що не давало дихати відбирає свідомість, душить. Тримає. Я так більше не можу!!! Хто ВОНА?
… хотіла подалі звідси. З ванни, з квартири, по сходах, надвір…
… боса стояла на снігу. Не розуміла, що діється…
Біль… Крики… Думки… Шматували свідомість… Мої… Чужі… Її… Помирало… Хотіла жити… Кричала… Благала… Стискала… Руки… Губи… До крові...
… дай мені сло.… геть від мог… не знаю хто ж… справж… зна...лише… пусти.… геть… гет… ге… ть...об… ли… шш.… аааа… а… аааа… нііііі… і... н… не… мож… у… геть… від… однааа...
Відкрила очі. Лежала на снігу. Сіла. Падав сніг. Піднялася. Так замерзла в ноги… Як добре, що це знову Я.
Я — дзеркало. Ніхто не бачить мене ні добру, ні злу, ні ніжну, ні нестерпну, ні жорстоку, ні чуйну, ні найкращу, ні примхливe малe стервo.
Я прокинулась. Може заснула. Світ міняв місцями паралельні реальності з шаленою швидкістю. Я не встигала. Губилася між вулиць днів. Хапалася за перила снів. Хвилини спливали вічністю. Вічність протікала за хвилину. Життя ставало вічно коротким.
Я заснула. Та ні, прокинулась, час тягнувся нестримно довго. Не було його чим заповнити. Я гуляла по вулицях і бачила сни наяву. Вічність протікала за хвилину. Але хвилини ставали вічностями. Життя ставало вічно-довгим.
Я йшла по незнайомій вулиці. Не знала куди. Падав сніг. Я зупинилася біля будинку. Тут, напевно, Я живу. Я зайшла в під'їзд і…
Я піднімалася по сходах. Нарешті вдома. Весь день йшов сніг. І всі події і слова губилися в тумані. Підвально-темні провали памяті. Гарячий чай, і в ліжко — єдине що, ма…
Я чомусь стояла з чайником в руках. Чужим червоним чайником. В чужій кухні. В чужій моїй кухні. Ця нахабна ілюзія захоплювала свідомість. Треба присісти. В очах потем…
Я сиділа на підлозі. Мокрій. Біля мене лежав мій старий червоний чайник. Що зі мною? Встала. Крутилась голова і миготіли далеко-дивні думки. Дивно-чужі думки. Нестерпний біль у...
… у всьому тілі… Невмирущо-нестерпний біль. Де в цій квартирі ванна? Я так більше не можу!!! Щось тримало, душило, відбирало свідомість. Не давало дихати. Вбивало!!! Вона мене…
… вбивало. Те чуже, що не давало дихати відбирає свідомість, душить. Тримає. Я так більше не можу!!! Хто ВОНА?
… хотіла подалі звідси. З ванни, з квартири, по сходах, надвір…
… боса стояла на снігу. Не розуміла, що діється…
Біль… Крики… Думки… Шматували свідомість… Мої… Чужі… Її… Помирало… Хотіла жити… Кричала… Благала… Стискала… Руки… Губи… До крові...
… дай мені сло.… геть від мог… не знаю хто ж… справж… зна...лише… пусти.… геть… гет… ге… ть...об… ли… шш.… аааа… а… аааа… нііііі… і... н… не… мож… у… геть… від… однааа...
Відкрила очі. Лежала на снігу. Сіла. Падав сніг. Піднялася. Так замерзла в ноги… Як добре, що це знову Я.
0 коментарів