Ще думка

Блоґ: Ірина Тригуб

самотність
змінює світло
стікає сльозами
злість
сни
занедбані сни
стають
страхами звичними
зранку
солодке забуття
не вписане в систему

5 коментарів

Ти скілько часу вчишся в ЛНУ? І нафіга тобі хтось — козли ми всі. Насолоджуйся життям і не давай себе використовувати. Вчися сама використовувати можливости.

Знаєш Володю, коли не відчуваєш самотности, розпачу, болю, писати насправді дуже важко. Можливо саме завдяки стражданням народжуються шедеври… А Ірина дійсно пише гарно

Ну факт. я також з бухти барахти не напишу нічого. Он над дитячим оповіданням вже місяць застряг. Знаю що писати, але надхнення не має. Попса якась виходить.

в ЛНУ? я там ніколи не вчилася.
нарахунок «нафіга тобі хтось — козли ми всі» — самотність не завжди визначається наявністю чи вітсутністю вище згаданих)вона абсолютна

Абсолютна самотність це вже тема для вірша. Ну да. З попередньою дружиною наприкінці нашого життя я почувався розбитим і самотнім. Зараз навпаки. Мені набагато легше і я вже не почуваюся самотнім. Я творю і ніхто тобі не гавкає, що щось не по його.
Власне останній рік зірвався — алкоголь. Зараз запрошують на фуршети знатні люди — не п«ю, бо не хочу. Ну і не можна відповідно — втратиться відповідальність, тож нащо.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте