Вітайте

ніч
накрила
місто
синім
оксамитом
по дахах
навшпиньки
підіймаюся
на сцену
побиті
ліхтарі
софіти
тьмяні
у вічній
клітці тіла
я незграбна
актриса
рвуть
перепонки
оплески
нещирі
і крики
мертвих почуттів
кристалізують
неминучість
порожнечі
сама
на барикадах
поміж
картонних
декорацій
здіймаються
у вирій
листки
завмерлих слів
їх крила
лезами
мовчання
забезпечать
а тінь німу
зженуть
зі сцени